Previous Entry поділитися записом Next Entry
Ясіня - Ворохта
інтілігент
askelo
22:00 збираєш наплічника. Може о 23:00 лягаєш спати, звісно якщо не сидиш ще за компом.
03:40 сідаєш до дизеля на Рахів, по кавуванню на пероні з такими ж як і ти.
07:00 виходиш у селищі міського типу Ясіня. Деякий час продовжуєш рухатись по колії за потягом до першого кращого повороту ліворуч, який більше нагадує дорогу ніж стежку. Вона йде вгору і плавно звертає праворуч у напрямку Петроса.
За 20 хвилин виходиш на перший горбок. Озираєшся і бачиш Свидовецький, вододільний, південні Ґорґани.
Ще за якусь годину-півтори дорога приведе до краю селища. Це фактично полонина, яка вважається присілком. Висота 915, видно справді далеко і багато. Долаєш спокусу поснідати та бахнути кави і шуруєш далі.
10:00 непевно мандруючи лісом, виходиш до полонини Шеса чи Шиса. Чабани пригощають молоком - літрою-двома, кілько не шкода. Корови, навчені, збігаються до туріків на халявну гостину. З розмови з тутешніми дізнаєшся, що вони вигнали маржину сюди лише у четвер. Даєш дітям цукерок, дякуюєш, снідаєш і йдеш далі.
Гуцул казав, що добра дорога поведе праворуч і перевалить хребет, тому тре вважати аби не зіскочити з нього. Таки провтикуємо за хвилин сорок те роздоріжжя але, одразу схаменувшись, валимо прямо і невдовзі закінчується ліс.
Вітер шалений, знову шкодую про відсутність бафу. Боюсь, що надує мені не тільки вухо, а й голову. Краєвиди - якір мені в задницю. Навіть Сивулі видно. Намагаюсь розгледіти повну Кепуту, тобто хребет Буштулу. Всі в захопленні онанують. Вітер жене хмари, боюсь аби дощу не пригнав на радощах.
13:00 Петрос. Дах капличи лежить поруч. Здається гроза та блискавка зруйнували її. Громовідводу звісно ж немає. В самій капличці сховатися від вітру не можна.
Сідаємо трохи нижче над полониною Головческу. Дістаю термос з гречкою залитою окропом. Ще тепла. Заливаю молоком. Найкращий обід, який можна придумати. Їмо, дуріємо, одпочиваємо й о 14:00 починаємо сходити.
17:00, зустрівши з десяток туристичних груп, виходимо на Говерлу. Там і роверисти і матрацники. Всі відмовляються йти на Кукуль, я засмучуюсь і в останній момент згадую, що не був на водоспаді.
Сходимо з хребта до цирку. Повтикали, поржали про розвід, спускаємося і таки здибаємо справжній водоспад. Повноводний, красивий. Час вже давно тягнеться неймовірно довго.
20:00 ми у Заросляку. Гуцули-бариги хамлять - 200 гривень до Ворохти, 220 до повороту у Татарові. Майже одразу ловлю білу нивку, мабуть Тойоту і завантажуємо трьох дівок з борцями олімпійської збірної України до Ворохти. Віддаємо наплічники. Авто рушає, рушаємо




  • 1
я тільки сьогодні подумала: що це ти давно нічого не писав і коли вже щось новеньке напишеш )), правда зміст деяких слів я якось інтуїтивно здогадувалась, бо вони мені невідомі ))

часу немає
і матеріалу, тобто в лом й’го створювати
а таку лабуду не дуже хочеться багато штовхати

ура, наші забили! а чого ви там бігли?

  • 1
?

Log in