Previous Entry поділитися записом Next Entry
Еге Ж!
моя мова
askelo
Навколо будуються страшні будинки,сміття знищує природу, звичайних людей тупо мають за гімно, тощо.
Оцим всім багатим людям це легко робити в моральному та психологічному планах. Чому? Тому що чесноти, притаманні благородним людям, їм далекі, незрозумілі. Вони відсутні в їх головах в принципі. Тому що більшість новоявлених мажорів не читає класичну чи будь-яку іншу варту уваги літературу, навряд розуміється на чи цікавиться художнім мистецтвом, не знається на класичній музиці чи іншій окрім популярної та блатнякової, тощо. Не пізнавши прекрасного, не створиш його. А глянувши на те, в яких умовах та лахах тусять герої серіалів з телевізора легко зрозуміти, що черпати оте поняття прекрасного є мало звідки.
Мене пре один надзвичайно показовий момент з фільму "Інакший Челсі".
Головний герой - заступник міського голови - з родиною св’яткує 9 травня. Вони ж мажори типу, гість західний, тому горілку пити не канає. І от глушать залпом, немов ту саму горіляку, бренді. Коньяк по-нашому. З таких келішків явно не коньячних і взагалі бухло не до святкового столу. Зате звісно п’ятизірковий, а може й марочний.
Так і з повсякденним життям. Вони бацають оте своє прекрасне зі свого ж поняття прекрасного.
Пацик жигульонком обігнав мажорних злодіїв на ямах, затраскав їх машину - поганий, і його гасять. І в принципі, вся країна їх підтримує. Бо де ж таке бачено - вони собі не дозволяють швидко їхати, а тут якась шавка. Гидко.
Тим інтернет є одним зі своєрідних острівців, де скажімо нормальні, неатрофовані люди можуть отримувати свою дозу чогось вартісного та чудового. Звісно кожному своє, тут також блоги-тисячники гонять псевдополітичну пургу. Але посидіти та написати статейку до вікі, попутньо прочитавши десять також можна.
Так от про що я?
Про часопис. Періодика надзвичайно неоднозначна штука. Вона дурить голови, перекручує факти, подає адекватну інформацію, виступає своєрідним довідником та віддзеркаленням життя суспільства.
Український культурницький журнал "Еге Ж!"
Так шкірився, що аж слина шурувала по монітору, коли вперше читав. Щиро дуже написано. Професійним писакам важко так, бо ж вони навчені заробляти гроші, бо ж вже дорослі ну і далі по тексту.
А ці пацики смалять так, як вміють. Завзято й на власному ентузіязмі. Мене таке пре. Молодці.
Один архітектурний журнальчик виставляє щомісяця копію свого чергового номеру видання в неті, а в паперовому варіанті додає цікаві схеми планування чи ескізні проекти. Отаким чином я вшарив, що паперове видання справді цінніше. На компі ти просто промайнеш щось отаке заникане, можливо навіть навмисно, та ж можеш промайнути. А тут ні. Тримаючи в руках цікаву річ, ти навмисне шукатимеш цікаві матеріали.
Ось про що була мова. Голосую я, голосують всі, бо ідея того варта:

Український культурний часопис "Еге Ж!"

Моя книжкова полиця

  • 1
це дуже важко, погоджуюсь (:

  • 1
?

Log in

No account? Create an account