askelo

Колись їхав стопом з Києва до Меджибожа на хвестиваль. Проїжджав попри одне містечко назву, якого й не запам'ятав би. Але добрі пацики в БМВ сказали, що й тут також є замок. Навіщо мені той Меджибіж в них краще. І от кілька років носив в собі цю ідею хвікс - потрапити до Старокостянтинова.

Маленьке районне містечко ховає в собі стільки цікавого! Що мені увесь час згадуються слова Марини Гримич, про безмежну любов до маленьких провінційних містечок. Там не очікуєш чогось зустріти, тим паче цівого. Можливо тому й набагато сильніші емоціїї, коли щось відкриваєш в них. І це щось може бути найнесподіванішим.



Комплекс споруд домiнiканського костелу з баштою 16-18 ст., є одним з найперших цікавих місць:




Але це не диво. Це руїни, які тримають в собі певну велич. Монахи православного монастиря самі ходять й моляться до цього місця. Диво живе отут:




Толкового пояснення я не отримав. Все місто збирається тут на св'ята. Але обриси Матері Божої з'являються зовсім не завжди.

Злегка поблукавши містом без особливих труднощів можна вийти до палацу князів Острозьких 16 ст. Друге місце, яке варте уваги:




По даху видно, що певна реставрація пробувалась. В середині розгром повний, тому жодної світлини звідти не викладаю. Поряд стоїтьма, мабуть, головна церква міста одразу на головному пляжі, який переходить в головну дамбу. Отут нас й чекатиме ще один сюрприз:



Чи це зерносховище чи млин я не знаю точно. В середину потрапити не вдалось. Але зовсім не це я мав на увазі, коли говорив про цікаве в цьому місті:





Просто неймовірно. Придивитись уважно варто лишень з чого зроблені ці хвігурки. Виявляється якийсь дуже крутий архітектор робив ці штуки. Чому кажу, що крутий? Бо в Хмельницькому є пам'ятник жертвам голодомору, його рук справа.