Гостював восени в Рахові. З Бабами. Гуцули типові там, а типове привітання "Слава Ісусу Христу" не розуміють. Або ж не хочуть розуміти. Виявилось, що Мармароси не такі вже й далекі. До них можна йти оминаючи прикордонні застави та пости. А саме місто просто чарівне своєю затишністю. Досить високо розташоване, відносно важкодоступне, оточене справжнісінькими високими горами. Люди абсолютно не кремпуються та ходять в гуцульських строях в неділю, бо ж св'ято. Ну отой монумент в центрі зайвий раз свідчить про багато речей, які нам певно змалку повідали. (:
Ну і осінь була прекрасною. Як зара зима. Красиво, дуже, навколо:
( там усе )